ВИРІВНЮВАННЯ КОНКУРЕНЦІЇ ШЛЯХОМ ФОРМУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ РЕГУЛЯТОРНИХ РЕЖИМІВ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІК

Post Reply
admin
Администратор
Posts: 55
Joined: 18 Nov 2019, 12:51

ВИРІВНЮВАННЯ КОНКУРЕНЦІЇ ШЛЯХОМ ФОРМУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ РЕГУЛЯТОРНИХ РЕЖИМІВ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІК

Post by admin » 21 Nov 2019, 08:02

Ляшенко В.І., д.е.н., проф.,
Ляшенко А.Ю., аспірант
Інститут економіки промисловості
м.Київ, Україна


ВИРІВНЮВАННЯ КОНКУРЕНЦІЇ ШЛЯХОМ ФОРМУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ РЕГУЛЯТОРНИХ РЕЖИМІВ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Вирівнювання умов конкуренції при розробці та реалізації державної регуляторної політики пов'язують з поняттям «рівного ігрового поля». Незважаючи на те, що «рівне ігрове поле» є терміном, який часто згадується в міжнародних звітах, політичних заявах і міжнародних угодах, він не був точно визначений, і може означати різні речі в різних контекстах, тобто однозначного тлумачення цього терміну поки не існує. Це поняття найчастіше використовується для опису ситуації на ринку, за якої «всі учасники конкурують в рамках однакових умов з нормативної та фіскальної точок зору» [1, с.17].
Спотворення може виникнути, якщо певні підприємства и або види підприємств (або інші економічні суб'єкти) отримують переваги або стикаються з обмеженнями в залежності від їх характеристик (наприклад, сектор діяльності, технологія, в яку вони інвестують, або форма власності), тобто коли немає «рівного ігрового поля» [1]. «Важко точно визначити чи має концепція «рівного ігрового поля» вирішальне значення для економічних показників. З одного боку існує багато обґрунтованих економічних і неекономічних причин, якими можна виправдати надання певних умов конкуренції певним економічним суб'єктам (наприклад, політика, що проводиться з метою усунення ринкових «провалів» шляхом надання «належних» переваг), але з іншого боку – існує зацікавленість в мінімізації «неналежних» переваг для того, щоб товари та послуги могли виробляти ті економічні суб’єкти, які роблять це найбільш ефективно, а не ті, хто отримує найбільшу перевагу» [1, с.17].
Що є «належним» і що є «неналежним» – і, таким чином, що є і що не є перешкодою для створення «рівного ігрового поля» – складне питання, яке часто залежить від контексту. Більшість вчених економістів стверджують, що «на практиці конструкція досконалої конкуренції ‒ це аномальне явище» [1, с.17].
Проблема вирівнювання конкурентного середовища, а саме питання «належності» чи «неналежності» переваг з метою вирівнювання умов конкуренції виникає у випадку, коли конкурувати починають гравці нерівного класу. Очевидно, якщо на рівному ігровому полі знаходяться гравці нерівного класу, «рівне ігрове поле» веде до несправедливої конкуренції. [2, с.238]. Система «рівного ігрового поля» (тобто рівних правил гри для всіх) не сприяє економічному розвитку економічних суб'єктів, що перебувають в нерівних умовах. У національному масштабі – це веде до неефективного розподілу ресурсів і відставання окремих регіонів та/або галузей, в глобальному –відставання країн, що розвиваються від розвинених. На думку корейського економіста Чанг Ха-Чжун «всі ми повинні відкинути його (авт.« рівне ігрове поле»), якщо хочемо створити міжнародну систему, яка йде на користь економічному розвитку. «Рівне ігрове поле» як раз веде до несправедливої конкуренції, коли гравці нерівні». У цьому випадку саме «похиле», а не «рівне ігрове поле» ‒ це спосіб забезпечити справедливу конкуренцію [2, с. 238].
Таким чином, вирівнювання «ігрового поля» в національному масштабі пов'язано з підтримкою регіонів і галузей в тій мірі, в якій ця підтримка необхідна для створення рівних умов конкуренції.
Для України концепція вирівнювання умов конкуренції може бути імплементована у вигляді встановлення критеріїв для отримувачів державної допомоги, тобто у визначенні кола суб’єктів, яким може надаватися державна допомога та груп підприємств, в межах яких ці суб’єкти будуть конкурувати. Такі критерії доцільно встановлювати для «чутливих» видів діяльності чи територій, що вимагають стимулів для прискорення економічного зростання.
В роботі [3,с.51] використано поняття фінансово-регуляторного режиму, який визначається як особливий порядок регулювання, що виражається в певному поєднанні інституціональних засобів, що створює умови як для досягнення бажаного соціально-економічного стану системи в цілому, так і конкретний ступінь сприятливості або несприятливості для задоволення інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.
У Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності до 2030 року (далі Стратегія) визначено, що «сучасна українська держава має дуже обмежену фінансову та інституційну спроможність. Відтак наявні ресурси і потенціал доцільно зосередити на підтримці наукових досліджень, які є однією з основ інноваційного потенціалу, та створенні ефективної інфраструктури, яка сприятиме перетворенню результатів досліджень у продукт, придатний до комерціалізації» [4, с.7]. Держава акцентує увагу на необхідності створення інноваційної інфраструктури, як нового дієвого та успішного підходу до реалізації державної інноваційної політики, відходячи при цьому від підходу, що полягає у встановленні галузевих пріоритетів, які «погано піддаються стратегічному плануванню, оскільки інновації є важко прогнозованим процесом» [4, с.7]. Водночас в Стратегії сказано про необхідність збільшення долі виробництва та експорту високотехнологічної продукції. З урахуванням поточної ситуації в економіці України авторами пропонується запровадження таких спеціальних регуляторних режимів стимулювання інноваційного розвитку:
1.Загальнонаціонального дозвільного режиму підприємницької діяльності по типу «Інноваційного офшору» (на підставі досвіду Ірландії та Фінляндії), що полягає в спрощенні державного регулювання та зменшенні адміністративного навантаження на МСБ, а також надання додаткових стимулів підприємствам-інноваторам, в т.ч. для розвитку їх зовнішньоекономічної діяльності шляхом створення спеціальних митних та режимів валютного крсу .
2. Спеціального режиму зон індустріального розвитку, зокрема в Донецькій та Луганській областях, зі встановленням пріоритетного стимулювання неоіндустріальної спеціалізації (SMART-спеціалізації) для територій з низькими показниками соціально-економічного розвитку. Оснащення цих зон адміністративною, соціальною, технічною інфраструктурою, необхідними для здійснення резидентами виробничої діяльності та надання послуг. Мета – вирівнювання територіальних диспропорцій та розвиток територій, раціональне використання ресурсів, досягнення синергетичного ефекту, полегшений доступ до технологій та інформації. Складовою множини цілей спеціального режиму є використання технологій енергозберігання, вторинної переробки, підтримка екологічних ініціатив.
3. Спеціального інноваційно-інвестиційного режиму (CІІР) для сприяння інноваційній діяльності підприємств та трансферу технологій для розвитку інноваційних проектів у високотехнологічних галузях. Цей спеціальний режим встановлюється з метою реалізації масштабних інноваційних проектів, в тому числі за участю прямих іноземних інвестицій. Розроблення СІІР, спрямованого на розвиток високотехнологічних виробництв пов’язане з встановленням норм, правил, обмежень та умов, необхідних та достатніх для отримання позитивного ефекту від трансферу технологій. СІIP може бути застосований в окремих проектах, що мають інноваційну складову або виконують роботи в пріоритетних високотехнологічних напрямах після попередньої оцінки ефективності таких проектів, хоча й є багато невирішених методологічних питань оцінки таких проектів на стадії інвестування через непрогнозованість впливу нової технології на інноваційний розвиток.
4. Створення на базі Східноукраїнського, придніпровського та Донецького наукових центрів НАН України та МОН України пілотних проектів реалізації інноваційних ланцюжків «шкільна бізнес-студія» - «бізнес-інкубатор ЗВО або міста» - «науковий парк ЗВО або міста» - «індустріальний парк».


Список використаних джерел

1.Kowalski, P., D. Rabaioli and S. Vallejo (2017), “International Technology Transfer measures in an interconnected world: Lessons and policy implications”, OECD Trade Policy Papers, No. 206, OECD Publishing, Paris. http://dx.doi.org/10.1787/ada51ec0– en
5. Чанг Ха-Чжун. Злые самаритяне: миф о свободной торговле и секретная история капитализма / Чанг Ха– Чжун ; пер. с англ. А. Коробейникова [науч. ред. А. Смирнова]. — М.: Манн, Иванов и Фербер, 2018. — 296 с.
3.Ляшенко В.И. Финансово-регуляторные режимы стимулирования экономического развития: введение в экономическую режимологию: моногр. / В.И. Ляшенко; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2012 ‒ 370 с.
4. Стратегія розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року від 10 липня 2019 року. https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro– shvalennya– strategiyi– rozvitku– sferi– innovacijnoyi– diyalnosti– na– period– do– 2030– roku

Post Reply

Return to “8.Дослідження соціально-економічних проблем модернізації і розвитку кооперації”